Засновник танццентру “Inside” Дмитро Грек: “Ми завжди намагалися робити все не так, як інші”

Стріт-денс культура, тобто, вуличні танці, особливо такі стилі як хіп-хоп та брейк-данс, викликають виключно асоціації з рухом, динамікою, енергією і, звісно, молодістю. Неймовірно, але факт – хіп-хоп культурі вже майже півтостоліття, а самі вуличні танці почали вперше з’являтися як культурний феномен і понад сто років тому, зокрема, традиційний джазовий танець. 

Тому, хіп-хоп, брейк-данс вже давно вийшли за межі стереотипу ”тільки для підлітків”, і тепер цілком пасують людям будь-якого віку та смаку. 

У Чернігові стріт-денс рух теж сформувався досить давно – понад два десятиліття тому. Одним з топових колективів, який вплинув на розвиток цієї танцювальної культури в місті, став центр “Inside”. Він виріс зі звичайного підліткового ентузіазму і перетворився на потужний танцювальний центр, громадську організацію і просто культовий колектив, якому у 2021-му виповнюється вже 20 років. Через “Inside” пройшли тисячі танцівників, деякі тут займалися цілими родинними поколіннями. Зрештою, “Inside” і сам є свого роду сімейною справою, адже його заснувала і підтримує родина відомого чернігівського хореографа Дмитра Грека.  

 

У червні “Inside” дає великий концерт у Міському палаці культури – з нагоди ювілею. З цього приводу ми вирішили поспілкуватися з Дмитром Греком і розпитати: з чого ж складалися ці 20 років для колективу “Inside”. 

Увесь тренерський та керівний склад танцювального центру “Inside”. У центрі фото – директор та тренер Надія Прасолова

 

Довідково: 

INSIDE Dancing Center заснований в 2001 і є одним з провідних танцювальних центрів Чернігова. У студії займаються діти від 3-х років, групи діляться за віком і мають свої дивізіони: kids, juniors і adults. У центрі вчать опановувати такі танцювальні стилі як: hip-hop, locking, popping, house-dance, contemporary, modern, breakdance, acrobatics, stretching. 

Учні центру беруть участь в концертах, конкурсах, фестивалях як на території України, так і за її межами. Інсайдівці не раз показували свою майстерність в телевізійних шоу і проектах, а саме «Майданс» (Інтер), «Україна має талант» і «Україна має талант Діти» (СТБ), «Підйом» (Новий канал), «Дитяче Євробачення» (Перший національний).

Вихованці центру брали участь в танцювальних змаганнях «Hip Hop International Ukraine», де завойовували право представляти Україну на Чемпіонаті Світу в Лас-Вегасі. INSIDE Dancing Center має звання «Зразковий колектив», «Абсолютний Чемпіон», «Кращий колектив», «Найвизнаніший колектив» в Чернігові.

Керівники та головні тренери: Надія Прасолова, Дмитро Грек. 

Надія Прасолова

 

Дмитро Грек розповідає з чого починалася історія танцювального центру – зі шкільного хобі, коли при 31-й гімназії він займався естрадними танцями. Тоді ж разом з друзями створили власний танцювальний колектив. 

– Це була маленька танцювальна група, яка не мала ані назви, ані якихось перспектив і танцювала просто задля власного задоволення. З цього почалася моя танцювальна кар’єра. Але хотілося більшого, зокрема, рости як професіонали, пізнавати культуру вуличних танців. Ми почали займатися цим вже ретельніше. Два моїх друга – Тарас Чернієнко і Саша Бобик, по стопах яких ми почали йти і переймати у них знання та вміння (згодом обидва стали відомими на всю країну хореографами та артистами – Тарас Чернієнко заснував власний колектив Cherokey, а Олександр Бобик став одним з найвідоміших брейкдансерів України, разом з Тарасом Чернієнком і Костянтином Томільченком створили команду Soul B, а згодом, Бобик вже самостійно – танцювальну академію Myway Dance Academy – авт.). У 2000-му році назріло бажання створити щось глобальне. У нас була команда десь до 10 людей і потрібно було рухатися далі, щось робити. Виник колектив. Назви якоїсь теж не було, ми просто виступали. Коли ми стали набирати перших учнів, то зрозуміли: діватися нікуди –  і оформилися як міська молодіжна громадська організація. Щоб можна було працювати впевненіше, з власним приміщенням. Вже у 2001-му це все і трапилося. 

Інсайдівці у танцювальній академії Myway Dance Center, поруч у чорній кепці хореограф та хіп-хопер Грег Чапкіс, син легендарного танцівника Григорія Чапкіса

 

– А чому “Inside”? 

– А тут є певний сенс. Бо inside з англійської перекладається як “всередині”, тобто, ми говоримо про танці, які йдуть зсередини, з глибини душі. Той внутрішній світ, який ми відчуваємо – ми і передаємо. Inside – це глибока така назва, яка про відчуття, емоції, про те, як ми працюємо, те, як ми все переживаємо – і це все ми передаємо у танці. 

 

– Перших учнів пам’ятаєте? 

– Звісно! Я взагалі їх усіх пам’ятаю! Вони вже давно дорослі, з власними родинами… Ми не спілкуємося, оскільки минуло надто багато часу, але якщо десь перетинаємося в місті, то, звісно, теплі спогади, привітання – це все є. 

 

– А ваші учні приводять своїх дітей до вас на навчання? 

– Так. Щоправда, не з найпершого випуску, а ті, хто навчався пізніше – у 2007-2008.  

 

 – Найпам’ятніші віхи в історії колективу, без яких і “Inside” не “Inside”? 

– Мабуть, виступи та поїздки на найперші наші чемпіонати. Ми ніколи ще на такому не бували, а тут – вчорашні новачки ставали переможцями та призерами. Це були неймовірні відчуття! Асоціація сучасного естрадного танця нас тоді запросила, 2003-й рік, наскільки я пам’ятаю, ми приїхали, там було стіііільки людей, а тут бац – і виграємо! Ще найяскравішими були враження від наших перших сольних концертів. Довго про це мріяли, але чомусь боялися. Я скажу, що за рахунок роботи з дітьми ти набираєшся досвіду, впевненості і розумієш, що кроку назад немає і ти йдеш, домовляєшся, шиєш костюми, робиш постановки і… виходить чудовий концерт! Ще яскраві такі моменти – поїздки на моря, це теж формує. Були ж різні ситуації, це вчить тебе відповідальності, я тоді якраз відчув себе вожатим, наче у піонерському таборі. Ми тоді потрапили у Болгарію і там на фестивалі теж перемогли. 

Взагалі хочу сказати, так вийшло, щойно ми про себе як про колектив заявили – одразу стався такий спалах з гастролей і перемог. Ми наче вистрілили. І ще – завжди намагалися робити все по-своєму, не так, як інші. Розвивалися, стежили за рівнем майстерності кращих, за взірець брали танцювальні хіп-хоп команди у США, в Європі. Пропаганда танцю – це все йде звідти. Тому, я навчався у закордонних команд і намагався навчити цьому інших, дітей та тренерів. Ми завжди працювали над своїм стилем, індивідуальністю, власною маркою.    

 

– Які перспективи на найближче майбутнє ставить собі “Inside”?

– Звісно, ми завжди будуємо чіткі плани на кожен рік: концерти, фестивалі, поїздки, але… Як і що можна будувати з цими карантинами? Зазвичай, у нас сезон починається у вересні. Ми добре знаємо, що цього місяця у нас два фестивалі і починаємо готуватися до них.  На Новий Рік теж плануємо якусь поїздку і під кінець року – звітний концерт. Цього року вийшло сумбурно: планували святкувати ювілей у квітні, а вийшло – тільки в червні. 

 

– Вам ще пощастило: деякі колективи відкладали свої концерти та ювілеї на рік, а то і півтора… 

– Так, це правда. Але… як у цих умовах щось планувати взагалі? Тому наша найближча перспектива – це розвиток, зокрема і праця над майстерністю наших танцівників. Кожен, хто приходить на танці, зазвичай, має дві мети – або стати професійним танцівником або просто танцювати для себе. Якщо ми говоримо про професійний рівень – то це колосальне вкладення праці, зусиль, поїздки, фінанси, нерви, це вже сприймається як спорт. А є ті люди, які приходять просто займатися у своє задоволення. Їм просто подобається танцювати. Ці люди беруть рівно стільки, скільки їм потрібно, вони щасливі. От з цими двома категоріям ми й балансуємо. 

 

– А які діти навчаються в “Inside”?

– Різні. Від 4 років і до 16. Старші танцюють вкрай рідко. Чому? Тому що наближається випуск, батьки прагнуть засадити дитину за підручники, аби та готувалася до ЗНО. І все. Для багатьох дітей на цьому танці закінчуються. Я теж батько, у мене син. У чомусь я інших батьків розумію, у чомусь – ні.  Мій син теж танцює і займається цим професійно. Але… я ніколи не роблю йому зауважень щодо оцінок. Ну вивчив – то вивчив, якщо потрібна моя допомога – я допоможу. Звісно, батьки – різні і мають різні амбіції. Однак, коли мова заходить про те, щоб кидати танці через навчання, то це створює проблему у спілкуванні між дитиною і батьками. Якщо дитина схоче – вона так чи інакше танцюватиме, хоч вдома, хоч на вулиці, хоч після екзаменів. Дитина знайде час на те, щоб шукати себе далі. Її не закриєш у кімнаті. Це хороший момент для усіх батьків замислитися: а чи варто аж так ретельно контролювати дитину? Так, підказувати чи допомогти – можна і треба, але тотальний контроль – погана ідея. Старші діти також перестають танцювати через те, що переїжджають до іншого міста, бо вступають у виші… 

Дмитро Грек з сином Кирилом

 

– Боляче їх усіх відпускати?

– Ні, я звик до цього. Це також частина нашої роботи. Раніше я сильно переживав, а зараз розумію, що ти виростив людину, дав їй знання та вміння, допоміг стати на крило.     

 

– Чи є у вас в Чернігові конкуренти серед інших колективів сучасних танців? 

– Ні. Я взагалі не сприймаю конкуренцію. Так, були у нас денс-батли, були змагання, але сама по собі конкуренція породжує якусь агресію. Раніше між колективами була велика емоційна напруга, доходило до словесних баталій. Бувало, що на великих змаганнях, де у категорії “сучасні танці” зустрічалися кілька великих колективів, то траплялося так, що зафукували виступи, була безкультурщина. Оце приклад нездорової конкуренції. На щастя, часи змінюються, танцювальне середовище теж, танцівники навчилися бути вдячними один одному. Звісно, всі ми люди, всі ми переживаємо, але масового вияву неповаги вже немає. Тому, ми не звертаємо уваги на конкурентів, а просто робимо свою справу. Я завжди намагаюся виховувати так своїх дітей та тренерів, що потрібно показати свій рівень. Якщо люди оцінять – то це і буде найкращий показник нашого розвитку.     

– Чи було бажання займатися в житті чимось іншим, окрім танців? 

– Звісно. За ці 20 років було настільки багато поїздок, фестивалів, конкурсів, організаційних моментів, так, було перегорання, коли не хотілося цим усім займатися  і замінити танці на будь-яку іншу справу. Адже це все дуже сильно пресингує. Навколо постійно велика кількість дітей, до кожного потрібно знайти свій підхід, ще й вік у більшості – складний, підлітковий. Плюс, ти починаєш їх вчити рухам,  підбирати музику, репертуару, створювати для них ролики – це комплекс, це колосальна робота. Всі думають – та що там ті танці, раз, два і готово. Якщо розписати танці як це виглядає з погляду викладача (мене кожен танцівник зрозуміє), то невтаємничені просто ну дуже здивуються. Тож, це важко. Але, напевне, ми цим всім живемо. І в іншому світі ми себе не уявляємо. 

 

– А о котрій годині найпізніше доводилося повертатися з роботи? 

– Раніше ми займалися до 22-ї. І ночувати доводилося на роботі. Все було. Але це нормальна річ. 

 

– Ви ще й тато. Як же це: поєднувати роботу і батьківство?

– Все просто: син постійно був поруч. З 2,5 років він вже стрибав у нас в залі і показував свої перші па. Свої найперші поїздки – до Болгарії, у Київ – він робив разом з колективом. Зростав там же. Тому у нього змалечку вже сформувалася танцювальна підтримка, досвід, він – топовий український молодий танцівник, успішний і багатообіцяючий. Кирилу невдовзі буде 16 і в цьому віці він вже перевершив мене. Я дуже ним пишаюся. Він побував з командою “Light Balance Kids” в Лос-Анджелесі  на міжнародному проекті “America’s got talent”, вони там увійшли до десятки найкращих колективів світу. В Україні, як відомо, є власна філія цієї франшизи “Україна має талант”, наш колектив – “Inside” – теж там пробував себе. Ми були учасниками відомого шоу “Майданс”. Тож, проектів у нас теж чимало було: шоу “Підйом”, “Україна має талант. Діти”, “Танцюють всі”… Кирило ріс, ріс як професіонал, нині він змінив команду і продовжує власний розвиток. 

команда Light Balance Kids під час участь у проекті “America’s Got Talent” у США

Кирило Грек разом зі всесвітньо відомим телеведучим, засновником телефраншизи “Britain’s got talent” Саймоном Ковеллом у США під час зйомок американської версії програми.

 

– Не хочеться взяти його в якості тренера? 

– А він і буде хорошим тренером. Це нормально. Це продовження кар’єри. Якщо він це все підхопить – я буду тільки щасливий. Але. Я не хочу, щоб він був схожий на мене. Він – особистість, у нього свій шлях. Я хочу, щоб мій син був кращим за мене. Тому, якщо він буде продовжувати працювати (в “Inside” – авт.) – я буду тільки за.  

 

– От, про сімейну справу. На початку розмови, ви згадували про пошиття костюмів. Чи доводилося і самому шити на машинці?

– Ой, ні, то не моя справа, я далекий від цього. Ми просто придумували ескіз, десь щось підгледіли і хотіли це реалізувати, тож, зверталися до професійного кравця. Але з голкою я таки можу впоратися, дірки якісь підлатати доводилося. 

 

Ви говорили, що для вас взірцевою є робота американських команд. А кого з хореографів, танцівників чи виконавців ви вважаєте ідеалом у цій галузі? 

– Майкл Джексон. Як співак і танцівник, як людина, яка своєю музикою і кліпами популяризувала танці. Якщо ж брати хіп-хоп культуру, то тут є чимало команд. Перерахувати їх можна дуже довго. Хто знає хіп-хоп рух, те, як він виник, то знає й усіх його засновників, на яких рівняються сучасники. Є понад 70 базових рухів у хіп-хопі, кожен має свою назву, колись їх усі хтось вигадав і показав, як потрібно виконувати, дав назву… 

 

– Тобто, тут не так, як у класичному балеті – ронд де жамб і так далі.

– Ні, навпаки. Те саме, просто називається інакше. З приводу взірців… Також раніше еталоном був балет “Тодес”, нині є чимало колективів, які танцюють в мільйон разів крутіше. Зараз я більше уваги звертаю на новачків, які нікому не відомі, але вони настільки “вистрілюють”, що вау. На жаль, сьогодні чимало команд є просто шоу-бізнесом, проектом, де історія більше про заробляння грошей, аніж про танці. У танцях же грошей ніхто не заробляє (сміється), сюди приходять просто по задоволення. Батлувати, як це заведено у вуличних танцях. 

Інсайдівці під час участь у телепроекті “Україна має талант. Діти” разом із ведучим шоу Дмитром Танковичем

Інсайдівці під час зйомок проекту “Україна має талант. Діти” разом із суддями шоу – Dzidzio, Славою Фроловою та Ігорем Кондратюком

– Чи доводилося виступати вашому колективу з якимись селебріті? 

– З Камалією, зі співаком з “Фабрики Зірок” Стасом Шурінсом, я пам’ятаю, що на концертах ми працювали з багатьма естрадними зірками, але тільки вони співали, а ми там, десь там, між ними, танцювали (жартує). З Наталією Могилевською робили номер, наші дітки тоді танцювали. Було круто!

 

Шановні гості, друзі, відвідувачі та підписники! Усім, хто бажає насолодитися хореографією танцювального центру “Inside”, зарядитися енергетикою і драйвом або просто привітати улюблений колектив з 20-річним ювілеєм – радимо відвідати концерт колективу, який відбудеться 18 червня о 18:00 у Міському палаці культури. Квитки є у касі МПК, телефон для довідок: (0462) 970 826. 

Фото з сайту колективу “Inside” і сторінок у соцмережах керівників танцювального центру Надії Прасолової та Дмитра Грека.

 

Tags: , , ,